Acta Academiae Beregsasiensis, Philologica

A stílus a nyelvben

Аніко Берегсасі — 2024-11-03

Нове видання про ставлення закарпатських угорських студентів до мовних варіантів

Катерина Дудич Лакатош — 2024-11-03

A közíró töprengései

Василь Чордаш — 2024-11-03

«В імені твоєму – доля твоя» – відображення тенденцій глобалізації та місцевої ідентичності в іменах учнів загальноосвітніх шкіл субрегіону Абауй

Юдіт Кечкеш — 2024-11-03

Мета статті є подвійною: з одного боку – дослідження вираження тенденції глобалізації та локальної ідентичності в іменах учнів 5–8 класів у трьох досліджуваних населених пунктах Абауйського субрегіону – Бактакек, Форро та Красноквайдан. З іншого боку, вона представляє неординарний урок угорської мови в загальноосвітніх школах цих населених пунктів, організований під загальною назвою «Nevedben a sorsod» («В імені твоєму – доля твоя»), метою якого є підтримка освіти, поширення знань про ономатологію і підвищення обізнаності про ім’я як засіб вираження етнічної ідентичності та конфесійної належності. У першій частині статті обґрунтовано вибір назви («В імені твоєму – доля твоя»), у другій – узагальнено мету проєктів «Creative Region», які дають основу для проведення уроку, далі описано етнічний і конфесійний склад обраних населених пунктів. За даними перепису населення рівень подвійної ідентичності становить 37–39%. У третій частині проаналізовано ім’я 121 учня, а в четвертій – представлені неординарні уроки. Виявлено, що імена учнів в основному відображають тенденцію глобалізації, і що носії все менше розглядають імена як засіб вираження місцевої ідентичності. Вітчизняні та міжнародні знаменитості мають сильний вплив на вибір імені. Заняття також показали, що учні схильні ототожнювати походження імені з походженням «культового» носія імені, що також впливає на вибір міжнародних імен, оскільки вони мають високий престиж серед тих, хто обирає ім’я. Посеред імен іноземного походження, що транслюються ЗМІ, можемо знайти імена, які мають конфесійну перевагу в громаді (наприклад, Анастасія, Гелена), але сучасні носії імен, не знаючи про це, не сприймають їх як вираження релігійної ідентичності. Використання угорських імен є не лише вираженням угорської ідентичності, оскільки деякі з них є успадкованими, тоді як інші модними. Розвитку конфесійної ідентичності перешкоджає той факт, що в церквах малих сіл немає постійної служби, а досліджувані школи утримуються шкільним округом, що віддаляє учнів від скарбу імен, які передає літургія. Досвід неординарних уроків показав, що учні не змогли ідентифікувати імена з релігійними уподобаннями. Через свою відкритість до конкретних імен або до збереження традицій, учні хотіли би знову використовувати імена, які виражають місцеву ідентичність, особливо якщо колишні носії імен були видатними історичними постатями регіону.

Особливості мововживання та мовне самовираження вимушених переселенців з України, які проживають в Угорщині

Вільмош Газдаг — 2024-11-03

Збройний конфлікт на Cході України, який триває з 2014 року, призвів до російсько–української війни, яка спалахнула 24 лютого 2022 року і змусила мільйони українських громадян прийняти рішення покинути країну та шукати тимчасового, а для багатьох, можливо, й постійного притулку за кордоном, зокрема в Угорщині. Загроза для життя та відсутність нормальних умов для забезпечення життєдіяльності, пов’язані з бойовими діями, загальна мобілізація чоловіків віком від 18 до 60 років та економічний спад призвели до значного збільшення кількості громадян України, які залишають свою батьківщину. Водночас важливо підкреслити, що закон про мобілізацію заборонив чоловікам призовного віку залишати країну з 25 лютого 2022 року, тому чоловіки, які покинули східні регіони України, переважно шукали тимчасового притулку в західній частині країни, зокрема на Закарпатті. Водночас багато чоловіків, які були звільнені від мобілізації за медичними показниками (інвалідність) або сімейним станом (наявність щонайменше трьох неповнолітніх дітей) і які все ще мали право виїхати з країни, також вирішили використати цю можливість. Звичайно, кількість таких осіб є незначною порівняно з кількістю жінок і дітей, які покинули Україну.

На основі результатів онлайн-опитування, проведеного серед вимушених переселенців з України, які проживають в Угорщині, показано, як носії російської та української мов, опинившись у мовному середовищі, з яким вони не були знайомі, сформували свої стратегії мововживання, описано їхнє ставлення до рідної мови, до угорської та інших мов-посередників, які використовуються для забезпечення добробуту.

У статті розглянуто особливості перебігу міграційних процесів, що розгорнулися внаслідок війни, та заходи, яких вживає Європейський Союз у відповідь на них; представлено загальну інформацію про розподіл респондентів за місцем проживання в Україні та в Угорщині, а також інші соціологічні показники; описано мовні компетенції респондентів, представлено погляди щодо їхнього ставлення до Угорщини, угорської мови та можливостей вивчення угорської мови, а також про наміри повернення в Україну. Подано безпосередні відгуки респондентів, які дають можливість достовірно оцінити результати дослідження.

Дослідження мовної свідомості в середовищі студентів Ніредьгазького університету

Аніта Кіш — 2024-11-03

У статті запропоновано результати дослідження, проведеного серед здобувачів педагогічних спеціальностей Ніредьгазького університету (Угорщина) щодо їх мовної свідомості та ставлення (атітюди) до діалектів. Важливо, щоби молодь, яка в майбутньому стане педагогами, позитивно ставилася до варіантів угорської мови, а свої знання передавала учням, правильно розставляючи акценти. Проте результати різних досліджень свідчать, що часто на уроках угорської мови в закладах загальної середньої освіти не формується світогляд, який позитивно б сприймав різноманітні норми та мовні варіанти. Унаслідок цього виникає більш упереджене ставлення до тих мовних варіантів, що відрізняються від стандартизованої літературної мови. Метою дослідження було з’ясувати, які знання мають залучені до опитування студенти університету про територіальні діалекти, про свідоме мововживання та як вони ставляться до діалектного мовлення. Опитування проводилося у форматі онлайн анкетування, до якого було залучено 70 респондентів. Вихідною точкою дослідження є припущення, що атітюду респондентів стосовно діалектів та їх мовну свідомість визначає отриманий у школі досвід, тобто в їх судженнях буде спостерігатися негативна атітюда стосовно діалектного мовлення. Також ми припустили, що опитані особи менше будуть визнавати використання діалектних елементів у власному мововживанні та у мовленні осіб, які проживають в їхньому населеному пункті.

Результати дослідження показали, що більша частина опитаних здобувачів не висловлювалася негативно про діалектні явища, тож перша гіпотеза не підтвердилася. Натомість друга гіпотеза частково підтвердилася, оскільки серед респондентів значно менша частка визнала використання діалектизмів у власному мовленні, ніж у мовленні мешканців свого населеного пункту. Загалом можна підсумувати, що більшість залучених до дослідження респондентів позитивно ставляться до мовного різноманіття і прагнуть свідомого мововживання. Сподіваємося, що опитані здобувачі, працюючи в майбутньому педагогами, будуть належним чином висвітлювати учням поняття мовного різноманіття та мовних варіантів, спрямовуючи у позитивному напрямку ставлення школярів до діалектів та мовних варіантів.

Право на освіту рідною мовою для українських біженців у Румунії відповідно до міжнародного та національного законодавства

Андраш Бетленді — 2024-11-03

Від початку російського вторгнення мільйони громадян України знайшли притулок у Румунії, і, згідно з останніми відомостями, значна частина з них залишається там донині. За даними румунського уряду, станом на квітень 2024 року в країні перебувало близько 154 617 українських біженців, зокрема 50 000 дітей шкільного віку. До війни Румунія гарантувала стабільні мовні права у сфері освіти близько 40 000 громадянам української меншини.

У статті розглянуто чинні права щодо використання мови в румунській нормативно-правовій системі, при цьому основну увагу приділено положенням, які стосуються системи освіти. Ключовим питанням дослідження є те, чи можна було б поширити всебічні мовні права, надані українській меншині в Румунії, на біженців, які є українцями за походженням. У вступі контекстуалізовано кризу біженців і окреслено чинну законодавчу базу для мовних прав меншин у Румунії. Правовий аналіз охоплює конституційні та неконституційні положення, а також міжнародні конвенції, такі як: двосторонній договір між Румунією та Україною, Рамкова конвенція про захист національних меншин та Європейська хартія регіональних мов або мов меншин. Особливу увагу приділено освітнім положенням, включаючи навчальні програми, підручники, мову навчання та ухвалення рішень.

У висновках подано відповіді на ключові питання щодо досліджуваної проблеми, здійснено таким чином внесок у теоретичний дискурс про особисту сферу мовних прав меншин у Європі та чітко окреслено правові рамки освіти мовами меншин у Румунії. З’ясовано, як правові механізми Румунії адаптуються до громад меншин і новоприбулих біженців з аналогічним мовним і культурним корінням.

Вважаємо, що необхідні подальші соціологічні дослідження для детального ознайомлення з впровадженням освіти українською мовою в інтересах біженців з України, що виходило за рамки цього дослідження. Румунія володіє усіма необхідними правовими елементами для того, щоб стати зразком передової європейської практики організації та забезпечення якісної освіти рідною мовою для біженців з України.

Віртуальний мовний ландшафт церковних шкіл Закарпаття

Золтан Кормочі — 2024-11-03

Ми живемо в епосі потоків інформації. Цей факт сам по собі підкреслює важливість мовного ландшафту в нашому повсякденному житті, оскільки все, що ми бачимо та сприймаємо навколо, впливає на спосіб нашого мислення, а отже, і на наше мововживання. У XXI столітті ми повинні звернути особливу увагу на віртуальний світ, оскільки представники молодого і навіть старшого покоління отримують значний відсоток своїх стимулів через електронні засоби комунікації або соціальні платформи. Особливо важливу роль у розвитку та формуванні мовлення мають відігравати заклади освіти, оскільки саме тут найбільше формується молодь, майбутнє покоління. У дослідженні проаналізовано дописи, опубліковані за останні кілька років на соціальних платформах (офіційний сайт та Facebook) церковних шкіл Закарпаття (Великодобронський реформатський ліцей, Пийтерфолвівський ліцей з угорською мовою навчання, Великоберезький реформатський ліцей, Тячівський ліцей-інтернат з угорською мовою навчання, Мукачівський ліцей ім. Святого Іштвана, Карачинський греко-католицький ліцей імені єпископа Олександра Стойки). Проведено статистичний та порівняльний аналіз текстового наповнення цих дописів. Досліджено металінгвістичну інформацію платформ. Розглянуто загальний візуальний вигляд сайту та опублікованих зображень. Виявлено, що офіційні веб-сайти досліджених шкіл містять записи як українською, так і угорською мовами. Ми припускали, що більшість людей, які відвідують ці сайти, частіше будуть реагувати на пости, оголошення і статті угорською мовою, тексти українською мовою менші розміром за угорськомовні. Дослідження підтвердило, що на веб-сайтах можна знайти як україномовні, так і угорськомовні записи, які поширені частіше. Підтверджено гіпотезу про те, що підписники сайтів частіше реагують на дописи угорською мовою, оскільки для більшості рідною мовою є угорська. Виявлено, що на офіційних сайтах і сторінках ліцеїв у Facebook регулярно з’являються релігійні дописи та символи, і що мова цих дописів здебільшого угорська.

Операціоналізація двомовного мовного досвіду та його зв'язок із виконавчою функцією

Володимир Ревнюк — 2024-11-03

Дослідження зв’язку між мовним досвідом і виконавчою функцією є важливою темою в галузі психолінгвістики вже більше двох десятиліть. Результати досліджень показали як підтверджувальні, так і заперечливі докази існування такого зв’язку. Остаточної відповіді про зв’язок між мовним досвідом і виконавчою функцією ще нема через перегляд усталених методологічних підходів і нових теорій, які у процесі розроблення, що ставить під сумнів достовірність попередніх результатів. Стаття є спробою узагальнити та пояснити сучасні тенденції в цьому напрямі досліджень, особливо зосереджуючись на питанні операціоналізації мовного досвіду. Білінгвізм і багатомовність є складними поняттями, що складаються з багатьох елементів, які можуть мати унікальний, незалежний вплив на мислення, включаючи рівень володіння мовою, спосіб і тривалість оволодівання мовою, поточні тенденції використання мови. У попередніх дослідженнях була тенденція зосереджуватися на одному елементі мовного досвіду для категоріального розрізнення між одномовними та двомовними людьми, зводячи велику варіативність останніх під одну категорію. Кожен елемент мовного досвіду має бути врахований і ретельно операціоналізований таким чином, щоб забезпечити прийнятне порівняння між різними дослідженнями на цю тему. Вивчення впливу різних елементів мовного досвіду на когнітивний контроль, взаємодії між цими елементами вимагають уваги, що здебільшого ігнорувалось. Наостанок, кожне дослідження має бути підкріплено надійною теоретичною основою, яка, як стверджувалося, є проблемою для дослідження зв’язку між мовним досвідом і виконавчою функцією, але має великий потенціал для вирішення невідповідностей у результатах дослідження. Не кожен досвід взаємодії з мовами потребує старанного когнітивного опрацювання та адаптацій, і навіть якщо деякий досвід дійсно того потребує, необхідна комплексна теорія для того, щоб пояснити, як когнітивні адаптації для використання мови можуть узагальнюватися в інших сферах мислення.

Ментально-психонетичний комплекс як цілісна концептуальна модель

Олена Кресан — 2024-11-03

Стаття зосереджена на проблемах концептуального моделювання, яке протягом останніх десятиліть застосовувалось у когнітивній лінгвістиці на основі фреймової моделі (когнітивної моделі, котра структурує ментальні простори), лінгвальних мереж, а також на основі схем, прототипів і гештальтів. У галузі когнітивної ономасіології українська дослідниця О. Селіванова запропонувала новий тип концептуальної моделі. Він відомий як ментально-психонетичний комплекс чи, іншими словами, мультисубстратна одиниця знання, яка описує мотиваційну базу внутрішнього програмування вербальних знаків. Модель ментально-психонетичного комплексу була апробована представниками школи на матеріалі номінативних класів різних мов, а також при аналізі номінативної й когнітивної природи фразеологізмів української мови та поетичного синтаксису. Концептуальний аналіз знаків різних типів за допомогою моделі ментально-психонетичного комплексу уможливив новий підхід до проблеми мотивації, вироблення її нової типології, розробку нелінійних позиційних схем синтаксичних структур непропозиційної (метафоричної) природи. Термін «психонетика» вперше використали японські футурологи для опису постінформаційного суспільства, в якому ефективні операції обробки даних цінуються вище, ніж накопичення даних. Психонетичний підхід до моделювання понять передбачає більш широкий погляд на проблеми когніції та маніпулювання поняттями. Модель охоплює взаємодію свідомих і позасвідомих психічних процесів. MPC має на меті відобразити концепт як динамічну структуру, що складається з кількох шарів і площин, які перекриваються та взаємодіють. Різні аспекти свідомості, як-то інтелект, емоції, сприйняття, пам’ять та інші когнітивні функції об’єднані в комплекс, який визначає специфіку людської поведінки та мислення. Модель враховує, що на перебіг психічних процесів впливає не лише індивідуальний досвід, а й універсальні символи та архетипи, які існують у колективному несвідомому, котре поділяють усі люди. Завдяки інтеграції різних аспектів розумової діяльності індивіди розвивають вищий ступінь самосвідомості, що суттєво підвищує ефективність когнітивної обробки даних.

Досвід транслінгвізму в педагогіці: етапи виникнення, розвитку та застосування в навчальному процесі

Аннамаріа Качур — 2024-11-03

У статті розглянуто концепцію навчання за допомогою транслінгвізму як ефективного інструменту для розвитку інклюзивної освіти в різноманітних мовних середовищах. На відміну від традиційних поглядів на мови як на окремі замкнені системи, транслінгвізм визнає гнучкий, інтегрований характер багатомовної комунікації. Він підкреслює важливість використання мовцями свого мовленнєвого запасу для створення значення залежно від контексту та потреб. Метою розвідки є розкриття сутності транслінгвізму та можливостей його застосування в педагогіці. Описано основні віхи розвитку транслінгвізму, представлено його особливості, акцентовано на відмінності цього явища від перемикання кодів. Розглянуто теорію і практику педагогічного транлінгвізму, підкреслено його переваги як для педагогів, так і для учнів. Продемонстровано, як педагогічний транслінгвізм застосовують у освітніх контекстах таких країн, як: США, Італії та Південній Кореї.

Один із основних принципів транслінгвізму полягає в тому, що всі мови є цінними і можуть використовуватися у процесі навчання. Згідно з цим принципом педагоги можуть створити більш сприятливе середовище в класі, коли кожен учень відчуватиме, що його цінують і поважають. Використання транслінгвізму в процесі навчання також може допомогти учням глибше зрозуміти довкілля, дозволяє пов’язати свій досвід у різних мовах і культурах. Окрім переваг для учнів, транслінгвізм у процесі навчання може бути ефективним інструментом для вчителів. Виявлено, що використовуючи стратегії транслінгвізму, вчителі можуть створювати цікаві інтерактивні уроки, які відповідають життєвим потребам учнів. Це допоможе вчителям розвинути власні мовні навички і краще зрозуміти культурне різномаїття учнів. Зазначено, що впровадження стратегії транслінгвізму у процес навчання потребує певної первинної підготовки та планування, проте отримані результати вартуватимуть докладених зусиль.

У статті запропоновано цінні поради та практичні рекомендації, які допоможуть вчителям використовувати стратегії транслінгвізму з метою покращення результатів навчання мови та успішного засвоєння учнями навчальної програми.

Екзистенційний вибір героїв на тлі глобальних катастроф у технотрилерах Макса Кідрука «Бот: Атакамська криза» та «Бот: Ґуаякільський парадокс»

Емеше Віраг — 2024-11-03

У пропонованій статті досліджено екзистенційну проблематику романів Макса Кідрука «Бот: Атакамська криза» та «Бот: Ґуаякільський парадокс», зокрема: мотиви абсурдності існування, відчуження, свобода вибору, відповідальності за свій вибір, страх перед смертю, пошуки сенсу життя та автентичності.

Здійснено детальний розгляд символічних елементів, мотивів і тем, що формують екзистенційну свідомість персонажів у контексті сучасних технологічних і екологічних викликів; підкреслено роль технологій як центрального аспекту сучасної екзистенційної кризи. Проаналізовано вплив технологічних утопій та катастроф на людську свідомість та моральний вибір в літературній інтерпретації та філософських підходів до аналізу творів, що дозволяє глибше зрозуміти взаємодію людини з технологічним прогресом і природним середовищем, висвітлених у сучасній літературі.

У ході дослідження було визначено, що екзистенційна проблематика займає важливе місце у літературі ХХ століття і зберігає свою актуальність у сучасній літературі.

Макс Кідрук, український письменник, відомий своїми технотрилерами, розкриває в них актуальні для людства екзистенційні проблеми: мотив технологічної загрози пронизує обидва досліджувані романи («Бот: Атакамська криза» та «Бот: Ґуаякільский парадокс»), відображаючи страх перед неконтрольованим використанням новітніх технологій. Автор порушує питання етичності наукових експериментів і можливих наслідків для людства. Мотив морального вибору також є центральним у творах Кідрука. Герої змушені приймати складні рішення, що впливають на їхнє життя і життя інших людей; автор підкреслює важливість моральних принципів у сучасному світі.

Тематика взаємодії людини з природою є актуальною в обох романах. Кідрук показує, як людська діяльність може призвести до серйозних екологічних катастроф, наголошуючи на необхідності виховання екологічної свідомості та відповідальності перед довкіллям. Автор порушує проблеми про природу свідомості і межі наукових експериментів, змушуючи читача замислитися над етичними аспектами технологічного прогресу.

Отже, обидва твори Кідрука розглядають глибокі екзистенційні питання про природу зла, людську відповідальність і вплив технологій на суспільство. Вони підкреслюють, що цивілізація може як підносити, так і руйнувати людську духовність, і закликають до усвідомлення наслідків своїх дій. Спільна воля всіх людей може зупинити абсолютне зло і його панування на землі, але для цього кожен мусить боротися зі своїми внутрішніми демонами і робити морально відповідальний вибір.

Четверта інтерпретація роману «Процес» Франца Кафки

Володимир Баняс — 2024-11-03

У статті розглянуто один із найвідоміших літературних творів ХХ ст. — роман «Процес» австрійського письменника Франца Кафки. Зазначено, що виданий уже після смерті автора, твір постійно привертає увагу читачів, причиною чого є множинність смислів, які можна знайти в тексті. За безмаль сторіччя від часу виходу друком (1925 р.) літературознавці виробили кілька основних варіантів трактування «Процесу», у яких домінує уявлення, що цей роман — метафора життя людини новітнього часу, котра є безправною іграшкою в руках надлюдських (хоч і власноруч створених) інституцій. У статті подано стислий огляд основних інтерпретацій роману, зокрема й не відомих донині в Україні. Серед них — книга австрійського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури Еліаса Канетті (співвітчизник Франца Кафки присвятив вивченню його творчості чимало років свого життя), а також профільна енциклопедія, у якій розглянуто всі аспекти життя і творчості Кафки, окрім інтерпретацій роману «Процес», що й спонукало нас дослідити дану тему. Здійснено нову спробу прочитання «Процесу»: головний твір Франца Кафки розглядається насамперед через призму пам’яті. Доведено, що фактично це розповідь про втрату пам’яті та подальшу розплату за це. Наголошено на тому, що зважаючи на постмодерну сутність тексту, автори дослідження пропонують один із варіантів його прочитання в контексті цілісної творчості митця, крізь трагізм його світобачення, зумовлений автобіографічними чинниками. Зрештою, представлена стаття по-своєму демонструє, що кожен твір Франца Кафки, й «Процес» зокрема, має, без перебільшення, бездонний простір для інтерпретацій, отож кожне наступне покоління дослідників відкриватиме цей роман із нового боку.

Замок Нялаб родини Перені – пам’ятка ренесансу національного значення

Маргаріта Кейс — 2024-11-03

У XVI столітті володіння родини Перені в комітаті Угоча, замок Нялаб у Королеві, став пам’яткою ренесансу національного значення. Зазначено, що цей період був насичений бурхливими подіями: повстання під проводом Дьєрдя Дожі, турецьке вторгнення та розкол країни на три частини. Як не дивно, внаслідок політичних подій поміщицькі володіння на периферії Угорського королівства іноді отримували більше можливостей для розвитку, ніж центральні регіони країни. Бойові дії тривали, але заможна родина Перені, яка здобула національний вплив і відігравала вирішальну роль у північно-східних угорських комітатах країни, підтримувала літературу та мистецтво, жертвувала на розвиток угорської мови. Для них було важливим, щоб угорці мали змогу читати послання святого апостола Павла рідною мовою, тому фінансували видання перекладу Біблії Бенедека Ком’яті, а також підтримували наукову діяльність перших реформаторів. Зазначено, що поет Балінт Балашші й мандрівний співак Петер Шеймеш Ілошваї мали підтримку родини Перені. Завдяки сприянню родини видавалися псалми, піснеспіви, релігійні пісні, світські вірші та художні твори. Своєю щедрістю виділялися видатні постаті свого часу: Габор Перені, Янош П., Іштван П. на чолі зі своєю матір’ю Каталін Франгепан Переніне, яка, на той час вже будучи вдовою, продовжувала займатися ще й фінансовими справами. Наголошено на тому, що ця знатна родина дбала і про розвиток образотворчого мистецтва. Різьба по каменю з мотивами квітів, герб родини Перені на кахлевих печах, виготовлені в замку Нялаб, не поступаються витворам мистецтва міста Шарошпатак та інших ремісничих осередків. Саме завдяки діяльності родини Перені, яка підтримувала мистецтво і науку представників інших етнічних груп, до наших днів збереглися унікальні скарби, зокрема Королевське Євангеліє – одна з найдавніших писемних пам’яток Закарпаття та України, написана в селищі Королеве. Можемо стверджувати, що Королево і замок Нялаб стали одним з найбільш яскравих осередків угорської літератури на початку XVII століття завдяки родині барона Перені.

Символіка текстів сакральних рукописів

Одел Гал — 2024-11-03

Символи були і залишаються невід’ємним елементом поетичного мислення. Символічні образи одночасно впливають і на свідомість, і на підсвідомість людини, пропонуючи різні варіанти тлумачення для розкодування значення. Часто одне слово здатне вмістити весь емоційний стан людини, який більш зрозуміло та відчутно ми б не могли передати навіть з допомогою цілої низки перифраз. Звісно трапляються й такі випадки, коли емоційна ситуація чи суспільне становище не дозволяють людині виявити конкретні емоції чи дії. У статті здійснено аналіз символіки текстів сакрального рукопису, зібраних в одному з населених пунктів Закарпатської області – селі Соловка. Рукопис датований 1968 роком. Він містить тексти реформатських похоронних прощальних промов. Автор невідомий, але громада села й досі зберігає ці тексти. Дослідження є міждисциплінарним, поєднуючи фольклористику та літературознавство. У статті простежено тісний зв’язок між фольклором та літературою, який ми розкриваємо шляхом компаративного аналізу окремих літературних творів та фольклорних текстів. У ході аналізу нами ідентифіковано значну кількість образів-символів, які часто набувають додаткового глибинного смислу в образах природи. Зокрема, у публікації зосереджено увагу на розкритті значень таких символічних образів, як квітка, дерево, смолоскип, пори року та труна. Для ілюстрації використано як приклади з ліричних творів, так і з «сільських текстів», звернено увагу на використання символіки в обох видах текстів. У ході аналізу зроблено висновок про чіткий зв’язок між етнографією та літературою, який проілюстрований зіставленням літературних творів та текстів народного рукопису. До аналізу залучено поезії таких митців, як Фрідріх Шиллер, Янош Арань, Ендре Аді, Дежев Костолані, Мігай Чоконоі Вітейз, Шандор Вереш. Крім цього, у статті проведено порівняння символіки весільних та похоронних текстів. Попри те, що ці події в житті людини мають протилежне емоційне наповнення, аналіз текстів виявив чимало перегуків.