Кордон як фактор розбіжностей у мові сейкейських поселень Нижнього Дунаю

Анотація

У 1883 році Південний Банат у межах Австро-Угорської монархії входив до складу історичної Угорщини. Саме тоді сюди було переселено понад 3000 буковинських сейкеїв, а на Нижньому Дунаї були засновані поселення Скореновац (Székelykeve), Іваново (Sándoregyháza) та Войловица (Hertelendyfalv). Предки буковинський сей­кеїв втекли до Молдови після різанини в Мадейфалві, а наприкінці ХVІІІ століття проживали в кількох селах Буковини – Istensegíts, Fogadjisten, Hadikfalva, Józseffalva та Andrásfalva. 1 грудня 1918 південні території Угорщини перейшли до новостворе­ного Королівства сербів, хорватів і словенців. Після підписання Тріанонського мирного договору сейкеї з Нижнього Дунаю стали громадянами нової держави. У ХХІ столітті після низки історичних подій ця територія (з 2006 року) ввійшла до складу Республіки Сербія. Поряд із сейкеями в Іваново (Sándoregyháza) потрапили німці та болгари, а в Скореновац (Székelykevec) – угорці, німці та болгари, у Войловицу (Hertelendyfalva, сьогодні це район міста Панчево) – німці та словаки. Німців після Другої світової війни виселили. Починаючи з 1960-х років, у всіх трьох населених пунктах спостерігалася тенденція виїзду частини населення (переважно в Західну Європу, але були приклади переїзду й до Австралії). Крім цього, привабли­вими з точки зору роботи були й навколишні великі міста. У публікації зроблено спробу дослідження даних, пов’язаних із мовою корінного сейкейського населення в поселеннях Нижнього Дунаю. Вихідною точкою дослідження було з’ясувати, до яких мовних змін призвело відокремлення внаслідок Тріанонського мирного договору. У Войловиці Ольга Пенавін з колегами вже у 1950-х роках розпочали збір діалектологічного матеріалу, згодом подібні дослідження відбувалися і в інших двох селах. Із публікацій 1970-х та 1980-х років дізнаємося про вплив, крім угорської, також державної мови. У статті проведено порівняння угорської мови із буковин­ським корінням, якою говорять на Нижньому Дунаї, із іншими мовами буко­винського походження. Таким чином, зроблено висновок, що тріанонський кордон став фактором розбіжностей/розходжень у мові буковинських сейкеїв, що оселилися в Угорщині та Румунії. У наш час на мову угорців, що проживають у меншості, найбільший вплив має державна мова, зокрема, і на мову угорців, які мешкають в Румунії та Сербії. У статті проаналізовано мовні дані згаданих вище трьох населених пунктів на Нижньому Дунаї. Ці дані свідчать про вплив державної мови і засвідчують відмінності у порівнянні з мовами інших груп.