Ономастичні особливості чехословацького перепису населення 1921 року в Березькому комітаті

Анотація

Серед масштабних історичних змін ХХ століття для угорців, безсумнівно, однією з найважливіших подій, наслідки якої залишаються актуальними й донині, можна вважати Тріанонський мирний договір, що завершив Першу світову війну, а також подальший територіальний перерозподіл. Утворення нових держав супроводжувалося не лише відокремленням територій від Угорщини, а й тим, що третина угорського населення опинилася за межами материнської держави. Угорці, які проживали за новими кордонами, отримавши громадянство інших держав і опинившись у становищі національної меншини, зазнавали обмежень мовних і політичних прав, що проявлялося не лише у використанні рідної мови, а й у практиці вживання особових імен.

Більша частина території сучасного Закарпаття, зокрема значна частина історичного Березького комітату, увійшла до складу Чехословаччини. Перший перепис населення в молодій Чехословацькій державі було проведено 1921 року. Його метою було, з одного боку, здійснення обліку населення держави, а з іншого — обґрунтування правомірності територіальних змін шляхом зменшення за допомогою різних методів офіційно зафіксованої чисельності угорського населення. Переписні листи, що зберігаються в Державному архіві Закарпатської області, було оцифровано 2017 року, завдяки чому нині вони доступні в Інтернеті для перегляду та наукового вивчення. Дані перепису на сьогодні опрацьовано в численних історичних і соціологічних працях, однак спеціального ономастичного дослідження цього матеріалу досі не проводилося. У цій статті здійснено часткову спробу заповнити цю прогалину.

Метою дослідження є характеристика ономастичних особливостей перепису на основі переписних листів сіл з угорським населенням Березького комітату. У дослідженні розглянуто характерні способи передавання угорських та русинських прізвищ відповідно до чеських орфографічних і фонетичних норм. Далі проаналізовано питання слов’янізації особових імен, зокрема заміни угорських особових імен їхніми чеськими або русинськими відповідниками. Насамкінець розглянуто особливості фіксації жіночих імен та імен заміжніх жінок, з особливою увагою до вживання чеського суфікса -ová. Оцифрований архівний матеріал становить важливе джерело для дослідження угорських та русинських прізвищ Закарпаття, а його подальше систематичне вивчення може сприяти глибшому пізнанню антропонімної та демографічної історії регіону.