О-мовлення досвіду Іншого в художньому творі (на прикладі містичного оповідання Софії Яблонської «Зачарований рік»)

Анотація

У дослідженні з’ясовано, що в українській літературі першої половини ХХ ст. чільне місце належить стратегії о-мовлення мандрівного досвіду письменниками. З-поміж здобутків літератури подорожей зазначеного періоду особливий інтерес становить доробок Софії Яблонської. Наголошено, що, подорожуючи, вона прагнула пізнати світ і себе у світі, тому в її творах зосереджено увагу на різних аспектах, наприклад, екзотичності країн, національному наративі (Свій / Інший), погляді мандрівниці на Іншого, пізнанні простору Іншого, погляді Іншого на мандрівницю. Феномен китайськості Софія Яблонська розкривала поступово: о-мовлювала в творах, закарбовувала у світлинах, фільмувала. В оповіданні «Зачарований рік» письменниця вдалася до поетики містичного, завдяки чому вона актуалізувала особливий художній дискурс, а також описала досвід Іншого. Констатовано, що у зображенні містичного домінують архаїчно-міфологічні світоглядні уявлення, що зумовлює віру в досконалість «міфічної» свідомості та істини «верховної мудрості міфічного пра-часу» (Г.-Ґ. Ґадамер). Одним із інструментів посилення містичного стала числова символіка, котра апелювала до міфомислення, де число виконує функцію провідника, залучає профанне в міфічно-релігійний процес «освячення». Виявлено, що структуроутворюючим для оповідання став універсальний принцип організації міфу, а його смисл конструюється під час розкриття дихотомій Європа / Азія, традиційний Китай / модерний Китай. Відповідний спосіб світорозуміння оприявнюється через ставлення до ґеніїв, які наділені надприродними властивостями і здатні впливати на життя людини. Якщо в тлумаченні артефактів і практик китайської культури представники першої світоглядної стратегії пояснення зводили до площини матеріально-речовинного і логіко-раціоналістичного (Сімон, Шен-Та-Ко, молодий лікар), то представники другої світоглядної стратегії апелювали до ірраціонального, непідвладного ratio (Ріта, Ляо-Шен, бонза з Тибету). Конфронтація двох світоглядних позицій зумовлює появу третьої, за якою формувалось розуміння досвіду Іншого як такого, що переважає гостротою суджень (консули, старий лікар, героїня-оповідачка). Містичне як чинник поетики твору в оповіданні виконує синтаксичну функцію. Атмосфера містичного нагнітається поступово, воно «промовляє» загадково й повчально. Здійснений аналіз дав підстави зробити висновок, що письменниця залучила містичне в літературний твір із гносеологічною метою.