Лексична ідентичність і культурні маркери у романі Андрія Любки «Карбід» та його словацькому перекладі: спроба лінгвістичного зіставлення

Анотація

У статті досліджено лексичну ідентичність та культурні маркери як ключові поняття сучасної лінгвістики та перекладознавства, зокрема в контексті міжкультурної комунікації. Метою роботи є з’ясування того, яким чином лексеми, що відображають національну й регіональну самобутність, функціонують у художньому тексті, та як вони трансформуються в процесі перекладу іншою мовою. Матеріалом дослідження став роман Андрія Любки «Карбід», текст якого є насиченим локальними мовними особливостями Закарпаття, а також його словацький переклад.

Теоретичною базою для аналізу стали праці з лінгвістики, перекладознавства та культурології, зокрема концепції лінгвокультурної ідентичності, еквівалентності та перекладацької адаптації. У роботі виокремлено основні типи лексичних і культурних маркерів у тексті оригіналу: діалектизми, соціально маркована лексика, реалії, етнокультурні назви, авторські неологізми та мовна гра. Особливу увагу приділено контекстуальному функціонуванню таких одиниць і механізмам їх передачі в іншомовному тексті.

Здійснено зіставлення українського оригіналу й словацького перекладу з урахуванням стратегії перекладацьких трансформацій. Проаналізовано, як вони впливають на збереження або втрату семантичної насиченості, стилістичної експресії та культурного колориту. Наведені конкретні приклади демонструють як вдалі перекладацькі рішення, що зберігають авторську інтенцію, так і випадки часткової втрати культурної маркованості, зумовленої необхідністю адаптації тексту до рецептивного горизонту словацького читача. Окремо розглянуто випадки, коли перекладач вдається до компенсації, модифікації чи повної нейтралізації культурно навантажених елементів.

У підсумку встановлено, що переклад «Карбіду» загалом зберігає основні риси мовної та культурної ідентичності оригіналу, хоча й зазнає деяких неминучих змін. Переклад постає як форма культурного посередництва, що не лише транслює текст, а й моделює його заново у новій мовній системі. Робота підтверджує важливість дослідження лексичної ідентичності та культурних маркерів для глибшого розуміння процесів міжмовної комунікації та художнього перекладу в умовах глобалізованого культурного простору, а також сприяє осмисленню ролі перекладача як інтерпретатора й культурного медіатора.