Інтерпретація теми безумства в романній творчості Вальтера Скотта

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз інтерпретації феномену безумства в романній творчості Вальтера Скотта. Дослідження зосереджене на виявленні історико-культурних, філософських та естетичних передумов формування дискурсу безумства в англійській літературі кінця XVIII – початку ХІХ століття, зокрема в контексті романтичного світогляду. Простежено еволюцію трактування безумства – від сакралізованого божественного дару в античності й середньовіччі до його десакралізації в епоху Просвітництва та переосмислення як метафори духовної свободи у романтизмі. Особливу увагу приділено реалізації принципу двосвіття, взаємодії раціонального й ірраціонального, а також міфопоетичній традиції.

Предметом детального аналізу стали романи «Вдова шотландського горця» та «Талісман», у яких безумство постає як психологічний, соціальний і культурний феномен. Образ Елспет інтерпретовано як приклад мономанії, спричиненої особистісною трагедією, соціальною ізоляцією та екзистенційним вакуумом. Психічний розлад героїні розглядається крізь призму романтичної естетики, фольклорно-міфологічних мотивів і наукових уявлень доби. У романі «Талісман» безумство виявляється у формі пристрасної безрозсудності, фанатизму, надмірного підкорення емоціям, що зумовлює внутрішні конфлікти персонажів та їхню соціальну ізоляцію.

У статті доведено, що Вальтер Скотт поєднує художню інтерпретацію з елементами психологічного аналізу, враховуючи ідеї шотландської філософії та ранньої психіатрії. Безумство в його романах функціонує як межовий стан між нормою й антинормою, сакральним і профанним, індивідуальним і соціальним. Твори письменника розглянуто як естетичну модель суб’єктивного світу людини, де внутрішній конфлікт стає рушієм сюжету й засобом глибокого психологічного осмислення буття.