Образ жінки в романістиці Корнелія Ірода

Анотація

У статті проаналізовано особливості формування жіночих образів у романній творчості Корнелія Ірода на матеріалі тетралогії «Свято». Дослідження спрямоване на виявлення художніх типів жіночих характерів і з’ясування змін у представленні образу жінки в контексті соціокультурних трансформацій, відображених у творі. Методологічну основу становлять герменевтичний, типологічний, психоаналітичний, естетичний і культурно-історичний підходи, що забезпечують цілісне прочитання тексту. У ході аналізу встановлено, що письменник вибудовує багаторівневу систему жіночих образів, у якій простежується поступове зміщення від усталених моделей до нових форм жіночої суб’єктності. У межах дослідження запропоновано типологію жіночих персонажів, що охоплює три основні групи: носіїв традиційних гендерних ролей; героїнь, що виявляють спротив усталеним нормам; персонажів із емансипованим способом мислення. До першої групи належать образи, зорієнтовані на родинні цінності, збереження усталеного укладу та підтримання зв’язку поколінь, а також постаті, позначені пасивністю та відчуженістю від суспільних процесів. Другу групу репрезентує Івона Дорін, чий характер формується в умовах внутрішнього конфлікту між особистими прагненнями та нав’язаними соціальними ролями, що зумовлює складність і суперечливість її характеру. Третю групу становлять персонажі, які демонструють автономність мислення, зокрема знахарка як носій народного досвіду й інтуїтивного знання, а також жінка «нового типу», що перебуває в ситуації переходу між традиційною та модерною моделями. Акцентовано на типологічній спорідненості образу Ірини з Лораною, головним жіночим образом однойменного роману М. Небиляка. Узагальнено, що жіночі персонажі у прозі Корнелія Ірода характеризуються глибиною, внутрішньою напруженістю та неоднозначністю. Їхня еволюція відображає процес переосмислення ролі жінки, демонструючи перехід від усталених моделей поведінки до складніших форм самореалізації в межах художнього світу твору.